Останній рік я думала про те чому я закинула писати тут... Чому мені більше не хочеться складати свої думки в окремі речення, а речення в абзаци...Чи може хочеться, але щось заважає?
Відкривши сторінку блогу я зрозуміла що останнє, що я писала, було опубліковане в 2014 році, а зараз вже...на хвилиночку... почався 2016.
Що ж сталося...?!!
А сталось те що, життя яке було у мене раніше... тоді ще у попередніх постах.... змінилося... і хай йому, круто змінилось...
Кожного разу коли я захожу на цю сторінку,
я перечитую повністю все те, що тут вже накалякала,
адже саме тут, в цих писульках,
я згадую якою була тоді, що потрясло мене
і чи варто було взагалі так жити...
Зараз я вже розумію що між мною і тією дівчинкою з минулого, виросла маленька але значуща грань, яка відділяє нас... як же влучно так її назвати... хм... мудрість, хахаха, ні Ад, тобі до цього ще дуже далеко... як же цееее.... аааа , так, дорослість.
Не можна сказати що дорослість це щось таке,
що круто звучить коли промовляєш це малявкі,
якій ще далеко до твого віку,
але й ти в його віці була не така ж і паїнька.
Так от...ДОРОСЛІСТЬ. (як штам на паспорті життя)
Я не можу цим пишатись, адже не така я й доросла.
Я сижу зачинившись в ванній, хвора вітрянкою, і як би це не було дивно, мені добре... добре бо саме в цю мить мій суджений сидить в сусідній кімнаті, грає в доту і не чіпає мене... тому що знає, якщо в мене находить, то краще почекати коли попусте і тоді почати зайобувати, чому я така неадекватна лІчноСть.
Так про що ми? про дорослість? і чому мені здається що це саме те...
а не деградація чи ще якась психофобія??
В час загулів та нарко-алко трешового періоду своєї молодості, я й подумати не могла , що пізніше до мене припишуть слово відповідальність, спорт, сімейне життя та громадянський шлюб....
"Щоооооо? та йдіть нах*й, хлопчики та дівчатка!"
- сказала б тоді, обкуряна Ад.
Зараз, з великою натяжкою, я б сказала таааааааааааК, чи можливо так)
Чому я загаворила за відповідальність?
Раніше я не могла услідкувати за хом"яками в клітці,
і вони поїли один одного...зараз у мене є рибки Снуп та Ем і вазон Як,
які добре себе почувають...(хоча не буду про це так впевнено говорити...)
Раніше Ад проводила весь день в ліжку, так як тільки зранку лягала спати, зараз... зараз якщо й гуляєш всю ніч, то зранку не спати, а на роботу валиш...тому що "врємя - дєньгі, а дєньгє - ето то за што я живу!"
Угу, Ад працює для того щоб мама не казала, що Ад погана дєвочка яка жеве за бабки мами з папой... і алілуя ВОТ ОНА ОТВЄТСТВЄННОСТЬ, бля... за жизнь свою.
Немає тієї кількості незрозумілих псевдо друзів...Та купи повідомлень від них... вони розвіялись разом з тим димом який травив мої легені...
Так не дуже круто й зараз, бо друзів стало...ОДИН...ну може ДВА... все інше так... "привіт" та й годі... але ж мабуть так і краще, адже не так і круто ділитись своїми переживаннями з купою дузяшок які тебе через хуй кидають та в сторонці хіхікають про твої проблеми...
А тут ти знаєш що в тебе жопа і телефонуєш: "Ююююююю ти представляєш, таку хуйню..." і все... надійніше... менше треба буде вбивати, якщо десь випливе інфа не для преси...
І правду батя тоді казав...
"корєша - це приходяще й уходяще,
ти за свою жопу подумай..."
Зараз я це зрозуміла... з"явився фільтр в голові, який відбирає інфу для людей з якими я контактую... (можливо хтось після цього посту образиться, але ж яка б не була правда, для когось вона все-рівно мала б гіркуватий присмак...)
Що ще забирає в мене купу часу? безкоштовного часу, бо не вмію ще я так заробляти, не працюючи як раб на дядю, який проводить час свій на "мальдівах" ,бо в нього є такі як ми...трудяги...
А ще є те найголовніше... Ето же Лябовь!
всі свої 20 років.....
хахах ну ладно, Ад,
уже давно 21 і 11 місяців)))
Так от за цей час я зрозуміла що всі ті драми, сльози та істерики по вечорам, то не така вже й лЯбов була... я й не впевнена чи зараз це зовсім те, але це дуже близьке до оригіналу, а може й сам оригінал... Адже було по різному, але не так як зараз...
Зараз це такий же неадекват як і я, з такими ж думками та ідеями...який зробить все щоб нам було класно... і не треба мазатись тоналкою поки він ще не прокинувся, і не треба зачинятись в ванній щоб попісяти, чи душ прийняти... все так, як хотілось би залишити назавжди... і навіть ті тупі скандали, вони по своєму тішать сусідів...та й нас самих...І ще один вагомий +... нам ще не до дітей, вони живуть у нас самих... а дорослість - їх батьки...
Ось так проходить рік за роком... і часу менше ніж коли було все пофіг...але ж ніхто не відмінив хвилинки слабкості, та вихідні, коли не гріх після роботки залити все вином та гарним зіллям... так, тільки добре це на вихідних...а не весь час, як було колись...Оооооо так мабуть це саме те про що і говорилось вище.... це та дорослість, що дає стоп кран в моїй дитячій голові.
